Наше життя

День Подяки – цікава подія в церкві, воно мені нагадує таке сімейне, родинне свято. Коли вся сім’я спочатку готується разом до нього, а потім святкує його. Сім’я ділиться один між одним, що сталося, дякує за це Богові, і в словах, і в піснях, і в віршах… Дуже класно, коли родина збирається, щоб подякувати Богу за все, що Він дав і продовжує давати. Збирається для того, щоб прославити свого Небесного Отця за ті всі даяння, якими Він одарив кожного з нас, розуміючи від Кого все це приходить. Прославити навіть за ті моменти, коли було важко, знаючи, що наш Батько робить для нас все тільки на благо.

«Что же с сердцем происходит, каждый сразу не поймет, это небо нас находит, это небо нас зовет», – такие слова звучат в одной христианской песне. И, хотя в ней не поется буквально о водном крещении, она хорошо передает то чудо, которое случается в жизни многих людей. Так было и в последнее воскресенье, когда восемнадцать человек через погружение в воду заявили о своей «смерти» для старой грешной жизни и посвящении себя «новой» жизни, где преобладает победа над грехом. Так, эти люди, как говорят: «официально», т.е при свидетелях вступили с Богом в Завет (соглашение/духовный союз), обещая хранить свою совесть чистой от греха. Так, эти люди видимо присоеденились к Христовой церкви, которая находится во всем мире. Так, они стали членами поместной церкви, которая стремится передать миру образ огромной Вселенской церкви.