Хочу поділитися з вами однією дуже цікавою історією. Це відбулося в Лондоні. Одна іноземна журналістка вирішила розпочати своє знайомство з новою країною, і першим ділом, її зацікавили публікації у місцевій пресі. Придбавши для себе одну із самих популярних місцевих газет і упаковку печива, щоб перекусити, вона присіла за столиком кав’ярні. Ця жінка так захопилася переглядом газети, що не помітила, як поруч з нею опинився якийсь незнайомий чоловік і, на її превеликий подив, він їв її печиво. Це так сильно обурило іноземку, що вона протягнула руку і пересунула печиво до себе. Однак, незнайомий чоловік посміхнувся і перетягнув печиво назад поближче до себе. Ось чого-чого, а такого, у Лондоні вона не сподівалася побачити. Виразивши своїм поглядом незадоволення, вона знову перетягнула печиво назад до себе. Дуже дивно, але незнайомець, як і попереднього разу, посміхнувся і зробив те ж саме. І так повторилося ще декілька разів, і врешті-решт, коли залишилося одне, останнє печиво, незнайомий чоловік, розділив його навпіл і запропонував половинку для іноземки. «От нахаба!», ‒ подумала вона і, поспішно вставши, пішла. А закінчується ця історія тим, що незадовго після цього, коли обурена жінка відкрила свою сумочку, щоб взяти звідти гроші, вона побачила в ній, як то не дивно, запаковане печиво. Виявляється, що насправді, вона навіть і не діставала його. Цікаво було б знати, про що вона подумала у той момент... Але, з впевненістю можу сказати, що ця історія показує нам, що таке благодать і яке наше ставлення до неї. Адже благодать – це незаслужений дар від Бога, а ми сприймаємо це, як належне. І от, по милості нашого Господа, протягом шести чудових днів у нашому таборі ми могли вивчати предмет благодаті, і не тільки, але і в дійсності насолоджуватися нею, завдяки нашому Спасителю, Ісусу Христу.
