Об'єднання Біблійних Місіонерських Церков України
Не «звалюється». А якщо і здається, що так, то лише здається. Чому? «Грунт» серця «розорюється» на багато раніше від першого паростку почуттів і першого врожаю кохання.
Проповідь Сергія Альонова розпочиналася з історії Давида, коли кохання Вірсавії «звалилося» на його голову зненацька. Та, перше, він залишився вдома, коли військо пішло воювати. Друге, він довго не піднімався з постелі, а потім, коли й підвівся, першим ділом пішов на балкон розглядати місто...
Дуже часто під час недільного богослужіння ми чуємо, що хтось із нашої церкви поїхав у місто Сарни проповідувати і про це потрібно помолитися. Але насправді, багато хто нічого і не знає про Сарненську церкву та її життя. Так було й у моєму випадку довгий час, поки все ж не зібралася і не поїхала, щоб побачити все як є. Цього разу у мене була можливість залишитися у Сарнах на більш тривалий час, а тому, скориставшись такою нагодою, вирішила прийняти участь у всіх заходах, щоб більше дізнатися та познайомитися.
Марія Коханевич проходить лікування лімфогранулематозу (захворювання лімфатичної системи). Але у неї є мрія: вона хоче стати місіонеркою. Не дивлячись на хворобу і чергову (третій протокол) хіміотерапію, її душа прагне вивчати Слово.
З такого запитання розпочалася жіноча зустріч на тему «Чудова дружина. Біблійний шлях до сімейного щастя». Під час роздумів про пошуки людиною любові, спілкування чи спасіння від самотності, ми з’ясували, що часто ми бажаємо правильних речей. Але... домагаємося їх неправедними засобами. Наприклад, вимагаємо від чоловіка, щоб він дав нам те, що може дати тільки Бог: відчуття, що ти улюблена, захищена, потрібна… І відсутність чи наявність цих речей в нашому житті аж ніяк не пов’язана з тим є у нас чоловік чи немає, любить він нас так, як цього вчить Бог чи ні. Як зауважила одна з сестер: «До одруження я була самотньою наодинці з собою, а після одруження я зрозуміла, що можна бути «самотньою удвох». Так буває тому, що наш шлюб задуманий приносити славу Богу, а нам хочеться, щоб все крутилося навколо нас.
Ось так можна назвати останні три дні дивовижної Місіонерської конференції. У п’ятницю відбувся довгоочікуваний всіма бенкет. У теплій атмосфері любові й хорошого настрою, церква провела вечір разом із запрошеними гостями. Серед них були і всім дорогі друзі зі Здолбунова.
Для нас вони підготували історію своєї церкви, пісні і свідчення. Цим вони прославляли Бога. Своєю проповіддю доповнив вечір і брат Масато, із властивою йому манерою всіх розвеселити, і при цьому він не міг не нагадати про Божу Славу.
Цікаво знати, що для японця може видатися дивним в Україні... А виявляється – це проїзд у громадському транспорті. І ще одна річ: в Україні всі християни, от тільки мислять як атеїсти.
Ось так і вийшло, у 1998 році з Японії приїхав брат Масато, щоб розповісти «християнам» про Христа. І звичайно, що наша церква була дуже рада сьогодні зустріти його на нашому зібранні, ще й гостей запросили. Масато знав, що усіх нас найбільше цікавить чому він, будучи японцем, приїхав в Україну? Чи ж не потребує Японія місіонерів? От тільки Бог думає не так. «Бог повелів іти і навчити всі народи, і це було б несправедливим відкласти Боже доручення на потім і зайнятися наповненням, у першу чергу, наших церков», – відповів нам Масато. Після цього всі питання відпали і присутні перенесли увагу на проповідь. І знову, знову звучали незмінні вічні цінності і Божі доручення.
Як визначити, чи якась подія викликала достатній інтерес у певної групи людей? Наприклад, для будь-якого музичного гурту індикатором популярності та зацікавленості у творчості слугує кількість слухачів чи шанувальників, котрі відвідали виступ чи концерт гурту. Так ось, зустріч юнаків церкви «ОДП» зі служителями та гостями ювілейної 20-ї Місіонерської конференції була чимось схожа концерт гурту The Rolling Stones у Ріо-де-Жанейро, де зібралося близько 1,2 мільйона глядачів. Невеличке приміщення МГО «Надія – людям», у якому проводилась зустріч, було також ущент забите слухачами. Там зібралось, звичайно, не 1,2 мільйона людей, проте бажаючих відвідати цей захід було настільки багато, що ті, хто запізнились, були вимушені сидіти в глибокому «партері» – у коридорі біля кухні. І хоча така зустріч юнаків та «старших» церкви проводиться майже кожного понеділка, саме ця зустріч по-особливому вирізняється з-поміж усіх інших. І не лише через рекордне число відвідувачів.
Під час Різдвяних свят Бог благословив нашу команду поїздкою в Карпати. Цей час ми провели дуже активно. Багато спілкування та знайомства з новими друзями були приємною і особливою частиною нашого табору. Весь тиждень нас супроводжувала справжня снігова зима (про яку ми дуже мріяли) та бадьорий настрій.
Միշտ Տերոջ գործի մեջ առաջ գնացեք...
І слава Богу, адже у Вірменії дійсно є люди, які знають Ісуса Христа і вірують в Нього. Сьогодні нам Господь дарував таку нагоду зустрітися із місіонерами із Вірменії: Артуром і Наталією Марандян.
Під такою назвою пройшов зимовий англійський табір 5-11 січня 2015 року в Закарпатті. Учасниками табору була молодь з усієї України. Серед них було багато тих, хто ще не знає Христа та навіть вперше чув справжнє Євангеліє. Англійська мова діє як інструмент, за допомогою якого команда доносить Євангеліє, а Бог приводить до Себе нові душі!
…Несподівано піднявшись, він вийшов на сцену і запитав, чи можна помолитися. Ставши на коліна, молився: «Боже! Не дай жити так, щоб жалкувати про витрачений даремно час...» Так закінчувалося зібрання недільного ранку XX ювілейної місіонерської конференції.